Нині за кількістю Праведників наша країна посідає четверте місце у світі після Польщі, Нідерландів та Франції. Згідно з даними меморіального комплексу “Яд Вашем”, загалом 2707 українців отримали це почесне звання. До їх числа відтепер належать Ярослав і Северина Мировичі та Катерина Фаштрига, яких визнали праведниками посмертно.
Катерина Фаштрига з прикарпатського села Обертин мала трьох власних дітей. А 10-річну єврейську дівчину Соню Зургер переховувала у себе вдома, видаючи за свою доньку. Є підстави вважати, що за весь період німецької окупації жінка врятувала не лише Соню, а й інших євреїв.
Про порятунок Марії Ребхан подружжям Мировичів у “Яд Вашем” повідомив Вадим Фрайфельд, професор університету Бен-Гуріона. “У жовтні 2018 року я гостював у Львові в моєї мами. Тоді й почув цю історію від наших добрих знайомих — Віри Кунанець та Любові Карпінської (доньки та внучки Ярослава й Северини Мировичів), — розповідає Вадим Фрайфельд. — Вмовив їх зібрати всі наявні документи. Звісно, Мировичі чули про Праведників народів світу. Але вважали, що нагорода за добру справу вже в тому, що її вдалося зробити. Тому ніколи й нікуди не зверталися”.
...У червні 1941 року в польському містечку Фриштак була облава. З родини Ребхан тоді вціліла лише 10-річна донька Марія та її батько Давид. Маму ж і молодшого брата німці завантажили в машину й відвезли або до концтабору, або на розстріл. Про їхню долю нічого не відомо. Давид Ребхан під час облави сказав доньці: “Рятуйся у ксьондза Мировича”. Дівчинка сховалася за відчиненими дверима туалету, який був у них на подвір’ї. Після цього поляк із Фриштака на прізвище Армата привів Марію до Мировичів.
“У той час мій дідусь, греко-католицький священник, був парохом у селі Ріпник (лемківське село в Польщі)”, — каже Любов Карпінська, внучка подружжя Мировичів. Марія Ребхан залишилася у його будинку. До кінця війни дівчинка жила в спальні подружжя. В Ярослава та Северини Мировичів, окрім півторарічного сина, було троє доньок (1928, 1929 і 1932 років народження), приблизно такого ж віку, як Маня. Ввечері, коли темніло, Ярослав Мирович залишав одну з доньок у будинку, а двох інших разом з Марією вів на прогулянку. Вдень Северина Мирович відправляла котрусь із дочок до сусідів. У будинку залишалися три дівчинки. Тож Марія могла вийти зі спальні й погратись з дітьми.
“А коли у 1945 році розпочалася операція “Вісла” й українців з Польщі депортували до СРСР (Україна), Маня переїхала разом із дідусем та бабусею у село Кулаківці, що на Тернопільщині”, — провадить далі Любов Карпінська. Ярослав Мирович вписав Марію Ребхан в евакуаційний лист як члена сім’ї — родичку. Так Маня стала Марією Дмитрівною Гроховською.
Після переїзду на Тернопільщину сестри Мировичі й Маня навчалися у середній школі в Заліщиках.
● Хор у Заліщиках. Марія Гроховська (Ребхан) друга з правого боку у другому ряді. Фото надав Вадим Фрайфельд
“Згодом Марія вступила на географічний факультет Львівського держуніверситету, — розповідає Вадим Фрайфельд. — Вона вийшла заміж за росіянина й після закінчення навчання поїхала у Краснодар (Росія). З різних причин, зокрема, через інтерес КДБ до переселенців з Польщі та антисемітські настрої своєї свекрухи, Марія Ребхан про своє походження нікому не розповідала. Для всіх вона була українкою Марією Гроховською”.
● Родина Мировичів у Кулаківцях. У центрі в першому ряді — Северина та Ярослав Мировичі. У другому ряді зліва — Марія Ребхан-Гроховська з її сином Ігорем. Фото надав Вадим Фрайфельд
Марія Ребхан вважала Ярослава та Северину Мировичів своїми батьками й так до них зверталася у листах. Тричі вона приїжджала з Краснодару до Львова. Також навідувалася у Кулаківці. І в 1973 році була на похороні Ярослава Мировича. “Коли померла бабуся у 1995 році, то Маня уже не змогла приїхати, — розповідає Любов Карпінська. — Дивно, чому Маня не познайомила нікого зі своїм чоловіком Аркадієм. Навіть прізвища його ніхто не знає. З листів відомо, що Маня з Аркадієм три роки жили в Індії. Мали сина Ігоря. Зрештою після смерті бабці зв’язок з нею обірвався”.
Одногрупник Вадима Фрайфельда, який живе у Краснодарі, намагався віднайти Марію Ребхан-Гроховську за тією адресою, яка була вказана на конверті одного із надісланих Мировичам листів. Проте двері помешкання ніхто не відчинив. Сусіди ж сказали, що в квартирі пів року ніхто не живе. Професор Фрайфельд повідомив про це у “Яд Вашем”. І після розгляду справи подружжю Мировичів присвоїли звання Праведників народів світу.
Внучка Мировичів — Любов Карпінська і онука Катерини Фаштриги — Вероніка Фаштрига отримали почесні сертифікати та іменні медалі, на яких викарбувано: “Той, хто врятував одну душу, врятував цілий світ”. Тепер вони мають право вписати імена своїх рідних на Стіні Честі в Саду Праведників у Єрусалимі.
