Павло з дитинства хотів стати військовим. І робив все, щоб здійснити свою мрію, зокрема наполегливо займався спортом. Після закінчення школи вступив у Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Можливо, дослужився б і до генерала, якби не велика війна...
Народився Павло Тулайдан у селі Лазещина на Закарпатті. “З дитинства син був зібраним, дисциплінованим і мріяв стати офіцером, — згадує батько воїна Василь Тулайдан. — Навіть іграшки в нього були відповідні — танки й літаки”. Із татом Павлик нерідко ходив на полювання, знався на мисливській зброї. Будучи школярем, їздив на районні та обласні змагання з настільного тенісу, баскетболу, стритболу, боксу. Та найбільше захоплювався кікбоксингом. “Павло був дуже старанним учнем, прикладом для товаришів, тренування не пропускав”, — згадує його перший тренер Степан Маркульчак.
У Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного закарпатець продовжував займатися спортом, увійшов до складу збірної вишу. У 2018 році став призером чемпіонату України з боксу серед молоді й отримав звання кандидата в майстри спорту. Після випуску Павло Тулайдан служив у 101-й окремій бригаді охорони Генштабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова (елітне з’єднання у складі ЗСУ), став командиром взводу. Під час АТО/ ООС на Донеччині виконував обов’язки командира роти.
На початку повномасштабного вторгнення Павло брав участь в обороні Київщини, потім воював на Харківському та Чернігівському напрямках. На фронті мав позивний “Альфа” (перша літера грецького алфавіту). Зрештою воїн завжди й у всьому теж намагався бути першим. “Уже згодом побратими нам розповідали, що Павло командував старшими чоловіками, які йому годилися у батьки або й навіть у дідусі, — каже сестра бійця Марія Ігнатюк. — Та, попри молодий вік, його поважали всі, бо був справедливим, мужнім, на завданнях ніколи не ховався за спинами товаришів. Для нього захист України й офіцерська честь були мегаважливими”.
Від травня 2023 року капітан Павло Тулайдан служив у Головному управлінні розвідки Міноборони. Рівно за місяць до загибелі “Альфі” зателефонував колишній комбат, привітав із днем народження та просив бути обережним. Павло щиро подякував і сказав: “Комбате, все під контролем. Народжених у липні вогонь не пече”. А 8 серпня офіцер не повернувся зі свого останнього спецзавдання. Того дня біля села Гута-Студенецька, що на Чернігівщині, Павло Тулайдан отримав смертельні поранення, потрапивши під ворожий артилерійський обстріл.
Через два дні після похорону, коли рідні прийшли на сільське кладовище, раптом на дерево біля його могили сів журавель. Мама воїна тоді сказала, що це, мабуть, прилетів до них Павлик-журавлик...
Посмертно 24-річному розвідникові присвоїли звання майора та нагородили відзнакою “Сталевий хрест”. У рідному селі на його честь назвали вулицю та відкрили пам’ятну дошку. А друзі подарували батькам прапор із зображенням воїна та рядками із пісні “Яворина”, яку Павло дуже любив.
