Його пращури родом із Маріуполя, свого часу радянська влада розкуркурила їх і заслала в Сибір, у тому числі й бабусю. Тож маму Євгена виховували тітки. А він народився й виріс у Бахмачі, що на Чернігівщині. Після школи вивчився на монтажника-висотника, працював у будівельній сфері, фермерському господарстві. Коли почалась Революція Гідності, попри те, що доглядав прикуту до ліжка матір, регулярно їздив на Майдан. А навесні 2014 року долучився до лав 41-го батальйону тероборони й став розвідником.
“Аби не тривожити батьків, казав, що служу на Київщині, — розповідає Євген Кашкар, який взяв собі позивний “Пірат”. — Тим часом виконував завдання на Донеччині. Тоді сєпари за нашу групу (з п’яти бійців) давали 50 тисяч доларів”. Через рік “атовець” демобілізувався. А у вересні 2015-го приєднався до артрозвідки “Азову” й знову потрапив на Донбас. “Виявляв ворожі цілі, коригував вогонь нашої артилерії, — пояснює. — Зазнав кількох осколкових поранень кінцівок. А от після поранення у шию влітку 2016-го довелось довго лікуватись”. Євген повернувся у цивільне життя, але не надовго. Вже через два роки він підписав контракт із 58-ю окремою мотопіхотною бригадою.
“Після поранення і численних контузій про розвідку довелося забути. Тож служив кулеметником. 11 місяців ми були “на нулі” під Горлівкою, — згадує “Пірат”. — А як звільнився з війська, то працював водієм, охоронцем. Одного разу дізнався, що в побратима виявили рак. Продав свій орден “Лицарський хрест добровольця”, а гроші віддав йому на лікування”. У цей період Євген зустрів своє кохання — Юлію, яка невдовзі переїхала з Кременчука до нього. Відтоді вони разом.
“Коли почалася велика війна, повернувся у 58-му бригаду, — провадить далі Євген Кашкар. — Спочатку ми добивали залишки ворожих колон у полях під Черніговом, а потім підрозділ перекинули у Бахмут. Вже тоді росіяни почали застосовувати дрони. Місто поступово вмирало”. Але дружині воїн не зізнався, що знову на Донбасі. Казав, що служить у передмісті Чернігова.
“Наприкінці травня я відчула сильну тривогу. Не могла спати, весь час молилась за Євгена”, — ділиться Юлія. Наступного дня він зазнав поранення. “Зранку почали літати ворожі “пташки”, підтягнулась їхня арта й танки, нашу позицію рознесли. Під час одного з прильотів мене відкинуло вибуховою хвилею й засипало. Знепритомнів”, — каже “Пірат”. Тоді він зазнав важкої контузії й переломів чотирьох хребців поперекового відділу. Лікувався у Павлограді, Мирнограді й Дніпрі. “У львівському військовому госпіталі завдяки заняттям з фізичним терапевтом почав ходити впевненіше, хоч і спираючись на милиці, — зауважує Євген. — А от оперувати мене ніде не брались через те, що осколки застрягли близько до спинного мозку”. За словами дружини, Євген не міг спати через сильний біль, тож весь час був на потужних препаратах.
На ВЛК воїну призначили третю групу інвалідності. З минулого року він у запасі. “Протягом десяти місяців мені довелось боротись з бюрократичною системою за нарахування належної пенсії, — каже Євген. — Увесь той час не отримував жодних виплат. Тож аби якось виживати, проходити обстеження й лікування, на які потрібні чималі кошти, змушений був продати декілька бойових нагород. Залишив собі лише “атошні” й медаль “За жертовність і любов до України”, яку в 2023 році отримав від ПЦУ за події восьмирічної давності. Ми тоді працювали в Широкиному, почули гавкіт собаки в будинку, що палав. Я забіг всередину, випустив пса й виніс напівобгорілу ікону. Після реставрації образ помістили в новозведеному храмі мого рідного міста”.
Взимку цього року, перебуваючи у ніжинській лікарні, Євген побачив верстат для плетіння браслетів з паракорду. “Спробував плести й мені сподобалось”, — ділиться з усмішкою. Відтак почав виставляти свої браслети на продаж, передавати волонтерам, які влаштовували аукціони для потреб ЗСУ.
50-річний Євген Кашкар зауважує, що хоч пенсію врешті й призначили, але тих грошей все ж бракує на життя і лікування. Ушкоджені хребці поволі руйнуються, ветеран постійно потерпає від болю, ходити все складніше. До того ж даються взнаки контузії. Але від усіх проблем дещо відволікає хобі — плетіння браслетів.
