Євген Станкович: “Я згадую усе, мов чарівний сон”

Уславлений композитор - про несподіваний проєкт, навчання у Мирослава Скорика і... розмір своєї пенсії.

Фото facebook.com
Фото facebook.com

У Києві нині здійснюють цікавий проєкт, що називається Dictum. Найкращі українські музиканти беруть участь у записі альбому, до якого уві­йдуть 17 камерних симфоній Євгена Станковича. Це своєрідний підсумок роботи уславленого композитора, який писав ті твори протягом 50 років! 

— Для мене була приємною несподіванкою така ініціатива, — каже народний артист, лауреат Шевченківської премії, Герой України. — Насправді я ні про що не знав. (Усміхається). І якщо чесно, дивуюся, що сьогодні, коли щоночі в нас повітряні тривоги, люди недосипають, але приходять та записують мої твори. Я від усього серця їм вдячний. Щоправда, не знаю, чи заслужив на таке. Ну, але це вже час покаже.

— На схилі літ ви стали більш самокритичним?

— Я постійно — у самокритиці. Інша річ, що часова відстань від першої камерної симфонії, написаної у 1971 році, до останньої — пів століття! Що там уже себе критикувати, коли тоді я був молодий, красивий і здоровий. А тепер — просто красивий. (Сміється). До слова, я ще жодного разу не був на записах цього проєкту й на концерти не ходжу. На жаль, не дозволяє стан здоров’я.

— Сьогодні вас називають “останнім із могікан”. А своїх вчителів — видатних композиторів минулого — ви іноді згадуєте?

— Так, звісно. Це — Лятошинський, Людкевич, Солтис... Вони — дійсно видатні постаті! Я займався також у Скорика — щоправда, недовго, десь із рік. Знав і Кос-Анатольського: хоч не вчився у нього, але донька Анатолія Йосиповича була моєю однокурсницею. Це було так давно — майже шістдесят років тому. Згадую усе, мов чарівний сон, про який співає хор “Гомін”. (Усміхається). Львів для мене досі — улюблене місто, бо там відбулося чимало важливих подій у моєму житті.

— А на рідне Закарпаття час до часу навідуєтеся?

— Іноді приїжджаю у Сваляву, але ненадовго — дні на два. Тепер там живе багато переселенців. Страшно багато! Люди з усієї України приїхали на Закарпаття, утікаючи від війни. Сім’ї з Луганська, Запоріжжя, Харкова і т. д. Кому не вдалося виїхати за кордон — з різних причин — оселились у цьому регіоні. Знайомі жаліються, що дуже зросли ціни. Тепер орендувати квартиру там дорожче, ніж у Києві.

— До речі, якщо не секрет, пенсія у вас достойна?

— Як вам сказати — 20 тисяч. На вашу думку, це достойно чи не достойно? (Після паузи). Я стараюсь про це особливо не думати. Живу творчістю. Тепер ось чекаю прем’єри “Реквієму”, який написав на замовлення Швейцарії. Радий, що дав його виконувати національній капелі “Думка” Савчука й академічному симфонічному оркестру Сіренка, бо це великі музиканти.

Мені взагалі завжди щастило на колег-диригентів. Від Степана Турчака, який втягнув мене в багато творчих справ, до Теодора Кучара, котрий виконує мої твори ще з шістдесятих років і навіть видав за океаном диск. Тепер же познайомився з Кері-Лінн Вілсон, яка теж починає мене грати... Боюся, що когось забув згадати, бо насправді цей список довгий.

— А вам не шкода того часу, що віддали колись Спілці композиторів України?

— Я двічі був головою й щоразу не міг добути до кінця своєї каденції. Втікав звідти. Так і казав відкритим текстом: “Я не можу та не хочу!” Не тому, що час витричаю, а тому, що для мене це все якесь дуже далеке. Я за натурою інша людина. До слова, вважаю, що творчі спілки — не тільки музична — мають існувати. Інакше може пропасти наша культура. У тій чи іншій формі подібні організації існують і в США, і в Канаді. Їх підтримує як держава, так і спонсори.

— Вам уже вісімдесят три роки. Не хотіли би поміняти цифри місцями?

— Ні. (Усміхається). Це хай нинішні тридцятилітні мріють дожити до восьмидесяти трьох. Я ж уже залишусь зі своїми роками... Тепер у мене, звісно, більше вільного часу, ніж колись, тому можу писати. Проте здоров’я уже нема. Та й голова стала дурніша. Деякі близькі кажуть, що зовсім. (Довго сміється).

— Євгене Федоровичу, який рік із тих, що за плечима, ви могли б назвати найщасливішим?

— Важко відповісти на це питання, бо кожен рік мав як щасливі, так і нещасливі дні. Робота, поїздки, контакти. Останні породжували різні ситуації — нервові чи нав­паки. Проте головне — коли немає війни, люди можуть нормально жити. Просто жи-и-и-ти. Своїми проб­лемами, своїми бідами, своїми прагненнями. Тобто щось планувати й на щось надіятися. А сьогодні єдина надія — щоб той жах, що триває майже чотири роки, нарешті закінчився.

Автор: Богдан Бондаренко
Подробиці
Російські солдати вчити п’ятикласників під Москвою “зачищати будівлі” (фото)

Тим часом психологи звертають увагу на нормалізацію насильства в РФ, коли “війну подають як допустимий спосіб вирішення конфліктів”.

01.04
Подробиці
Фото: pexels.com

Американські кліматологи попереджають про екстремальні погодні зміни та різкі коливання температур у різних регіонах світу.

01.04
Подробиці
Фото з відкритих джерел

1 квітня, у середу, триває масована атака ворожих дронів по території України.

01.04
Подробиці
Фото: www.facebook.com/media.1plus1

На щиті: у зоні бойових дій загинув Євгеній Соловей – оператор, який багато років працював в команді ТСН.

01.04
Подробиці
Фото: Офіс генпрокурора

Працівники ДБР затримали командира батареї, який організував продаж безпілотників, призначених для використання на фронті.

01.04
Подробиці
Фото ілюстративне: wikimedia.org

КВІР оголосив 18 великих американських технологічних компаній законними військовими цілями.

01.04
Подробиці
Скриншот з додатку Резерв+

Резерв+ повідомляє про "застарілу версію" та вимагає оновлення, якого немає.

01.04
Подробиці
Фото ілюстративне: pexels.com

Єврокомісар попередив про довготривалі наслідки війни в Ірані.

01.04
Люди і проблеми
Фото freepik.com

Міністерство розвитку громад і територій створило робочу групу, яка має підготувати заходи з відновлення польотів цивільної авіації у повітряному просторі країни.

01.04
Люди і проблеми
Фото depositphotos.com

Експерти розповіли чому, а також, що найбільше нині цінують українці.

01.04
Подробиці
Скриншот з відео

Росія використовує перехоплювачі, озброєні металевими стрижнями, для боротьби з українськими безпілотниками в небі.

01.04
Cтиль життя
Фото з архіву Миколи Обершта

Валерій та Олена Мігельови - родом із Запоріжжя, але вже давно живуть в Іспанії. Попри це, з перших днів великої війни активно допомагають нашим захисникам.

01.04
Подробиці
Фото: t.me/novaposhtabusiness

У містах - руйнування. Ворог знову бив по цивільних цілях.

01.04
Подробиці
Російський Ан-26 врізався у скелю в Криму: загинули 29 людей

Літак зник з радарів під час польоту над тимчасово окупованим півостровом.

01.04
Подробиці
Фото: з відкритих джерел

Настав вирішальний час у відносинах двох країн.

31.03
Подробиці
Фото: РосЗМІ

В РФ косо дивляться на країни Балтики, які могли надавати свій повітряний простір для українських БПЛА.

31.03
Подробиці
Фото: т-к Зеленський

Такий крок в Росії може означати підготовку до нападу на Литву, Латвію чи Естонію.

31.03
Подробиці
Фото: Supernova+

У ЄС не можуть відійти від успішних атак України на нафтові термінали у Ленінградській області РФ.

31.03
Подробиці
Фото: gp.gov.ua

Представників російської церкви в Україні підозрюють у злочинах проти статевої недоторканості дітей. При цьому одного з них відправили під домашній арешт.

31.03
Подробиці
Фото: facebook.com/MinistryofDefence.UA

Зміни справді готуються, але їх презентують пізніше.

31.03
Подробиці
Помер народний артист України Михайло Мацялко — засновник гурту “Соколи”

Його музика мала вагомий внесок в українську культуру, але сам співак доживав віку за океаном.

31.03
Подробиці
Скрін з відео

Політики обговорювали переговори в Євросоюзі та багато інших чутливих питань.

31.03
Подробиці
Фото: pexels.com

Посівна у США - під питанням, а експорт цитрусових з ПАР може зірватися через проблеми із постачанням дизпалива.

31.03
Cтиль життя
Фото з архіву Ліни Гудзь

Серед його експонатів багато вишивок, давній посуд, одяг, меблі, килими та інші старожитності.

31.03
Подробиці
Фото ілюстративне: armyinform.com.ua

Російська армія не може вести активні і масштабні бойові дії без електрики.

31.03
показати більше