Безрезультатною виявилася двогодинна телефонна розмова Дональда Трампа і Володимира Путіна. Кремлівський диктатор заявив, що Москва працюватиме над якимсь “меморандумом з приводу можливого майбутнього мирного договору” та вкотре повторив мантру про потребу “усунути причини цієї кризи”.
А президент США, який не раз указував Володимирові Зеленському, що той не має карт у переговорах, жодного козиря для тиску на Путіна не використав. Ба більше, він готовий домовлятися з Росією про торгівлю та економічну співпрацю. Розмову з Путіним щодо припинення вогню Трамп назвав чудовою. Однак незадовго після цього знову заявив, що вийде з переговорів, якщо не буде досягнуто прогресу. Аналітики кажуть: надій на швидке завершення війни стає дедалі менше. Росія посилюватиме бойові дії для тиску на Україну, війна далі триватиме. То на скільки вона може затягнутися?
— Найближчим часом припинення вогню не буде, — переконаний політолог Володимир Фесенко. — І в перспективі така можливість теж не гарантована. На превеликий жаль, Трамп зробив крок назад. Американці відмовилися від позиції, що спочатку має бути припинення вогню, а потім — мирні переговори. Фактично вони погодились на те, що мають бути одночасно і переговори про припинення вогню, і переговори про закінчення війни загалом, про якісь умови миру. А це означає, що Росія і далі затягуватиме час на переговорах.
— Шанси на припинення вогню насправді є, — вважає директор Українського інституту політики Руслан Бортник. — Вони сьогодні значно вищі, ніж були, наприклад, пів року тому. Але для цього сторонам треба йти на істотні поступки одна одній. Бо Росія вважає, що має перевагу у війні та що саме припинення вогню є великою поступкою для України.
Україна та Європа нині наполягають на 30-денному перемир’ї, без виконання будь-яких попередніх умов Москви. А РФ каже, що готова укласти повноцінну мирну угоду, продовжуючи війну. Але ця мирна угода, за версією Кремля, має встановити нові правила — легалізувати російські завоювання, призвести до розподілу сфер впливу в Європі тощо. Тому домовитися вкрай важко. Зрушення можливі лише за посередництва США, і лише в тому разі, якщо Вашингтон буде готовий сам формувати певні компроміси і з Україною, і з Росією, а не тільки між Україною та Росією. Домовитися про завершення війни тільки у переговорах між Києвом і Москвою неможливо. Тому що понад 70% того, що вимагає РФ, не стосується України. Це більше вимоги до наших західних партнерів — Євросоюзу, НАТО, США.
— Путін знову обіграв Трампа, — каже експерт-міжнародник Вадим Трюхан. — Трамп подав сам факт розмови як величезний успіх, але з його ж повідомлення у соцмережі зрозуміло, що він поступово відходить від урегулювання конфлікту. Бо, по-перше, сказав, що Україна й Росія самі мають сісти і домовитися (а без посередників це нереально!). По-друге, повідомив, що Ватикан в особі Папи зацікавлений у проведенні переговорів, і хай, мовляв. домовляються там. Тобто Трамп намагається зробити красиву міну при поганій грі.
— Чи можливе посилення тиску на РФ з боку США та Європи?
● Р. Бортник:
— Євросоюз уже схвалив новий пакет санкцій проти країни-агресорки. Відомо про законопроєкт американського сенатора-республіканця Ліндсі Грема про запровадження 500% мит на імпорт з країн, які торгують з Росією. Посилення санкцій можливе. Але чи приведе це до завершення війни, чи, навпаки, до ескалації — питання відкрите. На жаль, це може не привести до завершення війни. Мають бути батіг і пряник — з одного боку, посилення тиску, з другого — готовність іти на певні компроміси.
● В. Трюхан:
— У найближчі 100 днів посилення санкційного тиску з боку США не буде. Віцепрезидент США Джей Ді Венс заявив, що протягом наступних ста днів Вашингтон намагатиметься зблизити позиції сторін для знайдення компромісу. Як на мене, упродовж найближчих трьох місяців американці, незважаючи на гучні заяви в бік однієї чи іншої сторони, намагатимуться лавірувати й не йти на якісь серйозні кроки — ні не надавати Україні потужної зброї, ні вводити санкції проти РФ. А що буде далі, залежатиме від того, чи зможемо ми вистояти під час літньої наступальної кампанії росіян.
● В. Фесенко:
— Трамп відверто продемонстрував, що не має наміру посилювати тиск проти Росії, зокрема запроваджувати нові санкції. Якщо не буде тиску на Москву, вона продовжуватиме війну. А переговори будуть камуфляжем. Однак ми не можемо відмовитися від переговорів, як багато хто пропонує зробити. Бо якщо підемо на це, то послабимо свої позиції. Адже США тоді гратимуть на боці Росії. І є ризик, що вони взагалі вийдуть із переговорів.
Крім того, росіяни виставлятимуть нас стороною, яка хоче продовження війни. І це може стати підставою для Трампа заблокувати постачання зброї для України. А для нас нині головне — не переговори, а відновлення постачання зброї через європейців. Це, по-перше, допоможе нам вистояти перед черговим російським наступом. По-друге, буде сигналом росіянам, що їм не вдасться здобути односторонню перевагу в літній військовій кампанії.
Нам треба проявити і гнучкість, і принциповість. Варто переконати американців, що питання про зброю стає ключовим. Безоплатної допомоги від Трампа не буде. І Трамп не буде нашим союзником. Це стає дедалі очевиднішим. Але нічого не вдієш. Така ситуація. Вона стає ще заплутанішою через специфіку Трампа, через його неоднозначне ставлення до нас і до Путіна.
— Голова російської делегації у Стамбулі Володимир Мединський заявив, що Росія воюватиме стільки, скільки буде потрібно, і згадав при цьому війну зі шведами, яка тривала 21 рік. Чи справді РФ може вести війну безконечно?
● В. Трюхан:
— Росія може воювати ще довго, але не вічно. Бо з кожним роком стан її економіки погіршується. Ми бачимо, що вже нині росіян забезпечують технологіями та грошима Північна Корея, Іран та частково Китай.
● В. Фесенко:
— Безконечно ніхто не може воювати. Нема безконечних війн. До речі, Північна війна, про яку згадував Мединський, тривала з перервами. І по-різному складалася для Росії. Й не завершилась для неї беззастережною перемогою. Ми з Росією воюємо вже одинадцять років. Інша річ, що до 2022-го тривала локальна війна — формально ми воювали зі сепаратистами, реально — з Росією. Тоді війна була обмежена у своїх масштабах, в останні три роки вона повномасштабна.
Для нас заяви Мединського не дивина. Головне, щоб наші партнери розуміли, що росіяни не збираються домовлятися, а хочуть продовжувати війну й все ще мають надію нас зламати. Нам важливо вистояти. Щоб Росія, наприклад, восени чи до кінця року зрозуміла, що їй не вдалося захопити ні Харків, ні Суми, що її забаганки не реалізувалися. Якщо зможемо стабілізувати фронт, переговори відновляться. Військова ситуація буде вирішальним чинником подальших переговорів, а не Трамп.
— То як довго може тривати ця війна?
● Р. Бортник:
— Деякі російські експерти, з якими я спілкувався ще 2014 року, коли РФ анексувала Крим та вдерлася на Донбас, заявляли, що війна може затягнутися на 30 років. Тобто ще тоді вони були налаштовані на виснажливий конфлікт. Оскільки бойові дії тривають переважно на території України, а ресурси наших держав не співмірні, агресор може воювати ще довго. Потенціал Росії дозволяє вести бойові дії такої інтенсивності ще 3 — 5 років. Але Кремль ще не проводив загальної мобілізації, лише одну хвилю часткової. Російське суспільство дотепер живе переважно за правилами мирного часу. У разі проведення загальної мобілізації та інших заходів строк ведення війни може бути ще більшим. Звичайно, може з’явитися якийсь чорний лебідь, такий собі Пригожин, готовий до перевороту у владі. Однак цього ми вирахувати не можемо.
● В. Фесенко:
— Така повномасштабна війна не може тривати роками. Скільки ресурсу має Росія для продовження війни — питання відкрите. Хтось каже, до кінця року. Більшість серйозних експертів, а не тих, хто видає бажане за дійсне, вважають, що в росіян ще можуть бути ресурси на два-три роки. Однак у трудових ресурсах, у фінансах вони вже вперлися у стелю. Уже немає додаткових можливостей розширювати військове виробництво. Росіяни змушені брати снаряди й ракети у Північної Кореї. Та й економічна ситуація у Росії не найкраща. Крім того, Путін боїться проводити масову мобілізацію.
Якщо восени чи наприкінці року Путін розумітиме, що йому не вдається виграти війну, а ми не сиплемося (він вже робить ставку на те, що ми не витримаємо), якщо військова ситуація буде відносно стабільною, переговори можуть відновитися. Для нас ключове завдання нині — зупинити російський наступ.
— Наскільки це реально? Чи є у нас можливості витримати натиск Росії?
● Р. Бортник:
— Ми воюємо завдяки тому, що більш ніж половина ресурсів, які витрачаємо на війну, — це підтримка наших західних союзників. Ця підтримка залишається критичною для України. Спрогнозувати її обсяг у майбутньому надзвичайно складно. Ми ж бачимо, для прикладу, як змінилася політика США. Водночас чудово розуміємо, що наші союзники витрачають у кращому разі пів відсотка — відсоток свого ВВП на допомогу Україні. Колективний потенціал Заходу вдвічі більший, ніж загальний потенціал Росії. Але питання, чи зможе Захід надати всю потрібну допомогу нам. Без підтримки союзників (уявімо, що її не стало з якихось політичних причин) запас міцності України становить до одного року, не більше.
● В. Фесенко:
— Так, нам потрібна допомога європейських партнерів. Треба спробувати домовитися з американцями про відновлення постачання зброї — не як допомоги для нас, а за гроші, в межах ресурсної угоди. І переговори треба продовжувати. Зокрема для того, щоб дочекатися, коли між Росією та США знову виникнуть суперечності. До слова, Китай тут відіграватиме не останню роль.
Мусимо вистояти. Іншого виходу в нас немає. Нині ми менш залежні від американців у зброї. У всякому разі головну роль у стримуванні російської навали відіграють дрони. Не артилерія, не танки, а дрони! Знаю, що європейські партнери допомагають нам тут. Потрібна системна робота. Слід виробити найефективнішу тактику оборонних дій. Потрібно навести лад у Збройних силах (на превеликий жаль, там є серйозні проблеми). Потрібен порядок у тилу. Бо аж ніяк не всі ресурси країни працюють на оборону, в Києві, для прикладу, триває масштабне будівництво мостів. Якщо ми з допомогою наших партнерів, передусім європейських, вистоїмо, це забезпечить створення передумов для реальних переговорів восени — наприкінці року.
