Двопартійна група сенаторів презентувала резолюцію з вимогою до Росії повернути всіх викрадених українських дітей до укладення будь-якої мирної угоди про припинення війни. Це перша резолюція у Сенаті після приходу Дональда Трампа до влади, яку підтримали республіканці.
Водночас в американському Сенаті посилюється бажання якомога швидше запровадити жорсткі санкції проти Росії. Двопартійний законопроєкт республіканця Ліндсі Грема і демократа Річарда Блументаля зібрав підтримку вже 81 сенатора зі 100. “Хоча ми прагнемо миру, дедалі очевиднішим для нас стає те, що Путін грає в ігри. Якщо ці ігри триватимуть, Сенат США готовий до дій”, — ідеться у спільній заяві Грема і Блументаля. Дзеркальний законопроєкт представили також у Палаті представників.
— Чи готові конгресмени діяти, не чекаючи зеленого світла від президента?
— Сенат може розглядати будь-які питання без згоди Трампа — законодавча влада у США, за конституцією, незалежна від виконавчої, — коментує експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна” Петро Олещук. — Понад те, у Сенату є такі традиції. Річ у тім, що сенаторів обирають на шість років (хоч проміжні вибори третини складу відбуваються кожні два роки). Завдяки цьому члени Сенату можуть почуватися більш незалежними від президента, навіть якщо вони представляють його партію. Тому нині сенатори-республіканці й долучилися до обговорення та ухвалення резолюції про повернення українських дітей та законопроєкту про санкції щодо Росії. Вони можуть дозволити собі не дотримуватися генеральної політичної лінії Трампа, а проявляти самостійність.
— Наскільки ймовірно, що Сенат підтримає рішення, спрямовані проти РФ?
● П. Олещук:
— У США в законодавчому процесі обидві палати рівноцінні (у багатьох інших країнах законопроєкти розробляє одна палата, а друга їх лише ухвалює). Тож Сенат може розпочати розгляд будь-якого законопроєкту. Але для того, щоб цей законопроєкт став законом, він має бути проголосований і в Сенаті, і в Палаті представників та підписаний президентом.
Спікером Палати представників нині є абсолютно лояльний до Трампа Майк Джонсон, який може просто не подати рішення на голосування, доки не надійде команда. А Трамп вочевидь не налаштований запроваджувати будь-які санкції проти Росії. Та якщо господар Білого дому системно ігноруватиме позиції своєї партії, а вона відчуватиме, що той веде їх в електоральну прірву, то опозиційні настрої можуть проявлятися гостріше і в Палаті представників. Республіканці якось уже зняли спікера Палати представників з посади (це було в минулому скликанні).
Наразі ж усі ці рішення Сенату практичних наслідків не матимуть. Це просто сигнал Трампу, що частина республіканців, ну і політичні опоненти, невдоволені його політичною лінією у питаннях України.
— Президент має право ініціативи у питаннях закордонної політики, але Сенат також може впливати на неї, — додає директор програми “Північна Америка” Ради зовнішньої політики “Українська призма” Олександр Краєв. — Нині бачимо протистояння двох гілок американської влади. І для нас те, що Трамп не є одноосібним лідером усієї зовнішньої політики США, — позитив.
Однак, по-перше, не факт, що Сенат ухвалить рішення про санкції — деякі сенатори останньої миті можуть передумати. По-друге, у Палаті представників ми не маємо такої підтримки, як у Сенаті. По-третє, Трамп може використовувати механізм власних указів, щоб обмежувати вплив рішень Сенату. Тому ініціативи сенаторів варто вважати радше внутрішньо-політичним інструментом, а не інструментом міжнародним чи дипломатичним.
