33-літнього чоловіка мобілізували у квітні 2024 року. Після цього в його літньої матері почали проявлятися когнітивні порушення. МСЕК встановила жінці ІІ групу інвалідності. Раніше пенсіонеркою опікувався чоловік. Але після розірвання шлюбу вона залишилася сам на сам зі своїми проблемами. Тож написала до органів соціального захисту заяву, що потребує постійного стороннього догляду, для здійснення якого обрала сина-військовослужбовця.
У жовтні 2025-го боєць звернувся з рапортом до командира військової частини про звільнення зі служби за сімейними обставинами. Але дістав відмову. Підставою стало те, що він не надав документів, які підтверджують відсутність інших осіб, котрі, крім нього, можуть здійснювати постійний догляд матері. Військовий вважав, що йому незаконно відмовили і звернувся з позовом до суду.
У відзиві на позовну заяву представник військової частини апелював: у бійця є дві рідні сестри, котрі живуть за кордоном і могли б доглядати матір. Хоча в акті комісії, яка обстежувала матеріально-побутові умови домогосподарства, чітко зазначено, що син є єдиною особою, хто може опікуватися матір’ю, оскільки одна з дочок ще у вересні 2022 року виїхала в Болгарію, а друга — живе у Швеції від жовтня 2023 року.
Ухвалюючи рішення, Львівський окружний адміністративний суд зауважив, що відсутність в Україні сестер позивача є обставиною, яка унеможливлює фактичне здійснення догляду ними за матір’ю. Відтак своїм вердиктом визнав протиправною відмову військової частини і зобов’язав звільнити бійця зі служби.
— Суди досить часто в таких справах стають на бік військовослужбовців, — коментує правозахисник Роман Лихачов. — У своїх рішеннях керуються правовою позицією Верховного Суду, який при розгляді іншої справи про звільнення військовослужбовця (брат якого теж служить. — Авт.) у зв’язку з доглядом батька з інвалідністю зазначив, що “відсутність” охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати такі обов’язки через об’єктивні обставини. Тобто якщо в батька чи матері з І або ІІ групою інвалідності, крім сина, скажімо, є донька, яка перебуває за кордоном, то вона не може здійснювати постійний догляд, позаяк перебуває за межами України.
При звільненні зі служби у зв’язку з доглядом батька чи матері військовослужбовець повинен подати їхнє посвідчення особи з інвалідністю І або ІІ групи, висновок експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування (колишня МСЕК) або лікарсько-консультативної комісії про необхідність постійного стороннього догляду. А також — документи, що підтверджують родинний зв’язок, акт місцевого органу соціального захисту про інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд. А якщо служать двоє синів, то звільнитися за таких обставин може тільки один.
— Я не погоджуюся з такою позицією Верховного Суду, — додає адвокат Олег Леонтьєв. — Згідно з чинним законодавством, дорослі діти зобов’язані допомагати своїм батькам у разі потреби — зокрема, надавати матеріальну підтримку та забезпечувати догляд, особливо у випадках, коли батько чи мати старі або хворі та потребують допомоги. І це має відбуватися незалежно від того, де живуть батьки — в одному будинку з дітьми, в сусідстві, в іншому населеному пункті чи за кордоном. Якщо немає можливості бути постійно біля батька чи матері з інвалідністю, то хто заважає дітям забрати їх до себе? Вважаю, що звільняти зі служби військових можна лише коли інші члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення реально не можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю. Причина — проходження військової служби, перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі.
