18-річний студент пірнув в озеро й вдарився об дно. Одразу ж перестав відчувати кінцівки. Знову ходити він зміг після оперативного втручання. Медики кажуть: пацієнти з такими травмами вкрай рідко повністю відновлюються. Ба більше, не всі виживають.
— Із травмами після невдалого пірнання до дитячих лікарень потрапляють зазвичай підлітки, а пацієнтами дорослої хірургії стають 18 — 30-річні чоловіки,— розповідає Остап Федорко, керівник Центру нейрохірургії та неврології Лікарні святого Пантелеймона (Перше ТМО міста Львова). — За 25 років практики не пригадую жодної жінки, яка б надійшла з травмою пірнальника. Переважно таке стається, коли компанія відпочиває на березі водойми, а тоді чоловіки вирішують продемонструвати свої навички в пірнанні. Щастить далеко не всім.
— Що маєте на увазі?
— При так званій травмі пірнальника ушкодження нерідко зазнає шийний відділ хребта, який складається із семи хребців. Перелом або вивих може загрожувати кожному з них. Унаслідок травмування розвивається спинальний шок — спинний мозок набрякає й зазнає стиснення кістковими структурами зламаних хребців. І що вище це стається, то більша небезпека для життя, адже йдеться про ділянку переходу спинного мозку в головний — так званий стовбур мозку з центрами дихання й серцебиття.
Але навіть якщо ушкодження зазнали шийні хребці, розташовані нижче — від четвертого до сьомого, небезпека теж дуже велика, і полягає вона в тому, що ці хребці інервують (проводять нервові імпульси), зокрема, й у нижні ділянки тіла. Зокрема, функція органів таза корегується спинним мозком. Тож здебільшого після таких травм пацієнти не можуть самостійно ходити, мають труднощі із сечовипусканням і дефекацією.
— Розкажіть про такі випадки докладніше.
— Кілька років тому до нас привезли випускника школи, який разом з друзями стрибав з моста у глибоку річку. Останній стрибок виявився фатальним — він не помітив колоди, яка пропливала під мостом. Внаслідок удару юнак зазнав перелому шийного відділу хребта й був цілковито знерухомлений. На жаль, його життя згодом обірвалось.
А днями надійшов 27-річний пацієнт, який, пірнаючи, зазнав перелому четвертого шийного хребця. Та найгірше те, що він ще й тонув у прісній воді. Тож спершу ми провели реанімаційні заходи, відновивши дихання, потім — санацію легень (звільнення від рідини) та під’єднали пацієнта до ШВЛ. Лише через кілька днів вдалось провести оперативне втручання. Стан пацієнта важкий.
Загалом же позитивна динаміка при травмі пірнальника рідкісна, більшість пацієнтів після неї пересувається у візку. Проте є й такі, яким вдалось стати на ноги.
— У чому ж полягає запорука відновлення?
— Важливу роль відіграють молодий вік і вчасно проведене оперативне втручання. До війни пацієнтів із травмою пірнальника вдавалось швидко доправляти з віддалених місцевостей завдяки санавіації. Тепер, на жаль, це неможливо. Водночас вкрай важливо, аби пацієнтові було надано належну медичну допомогу впродовж 24 годин, тоді є більше шансів на порятунок його життя та відновлення. Основне завдання полягає в тому, аби зняти компресію спинного мозку — звільнити його від кісткових структур ушкоджених хребців.
До прикладу, недавно 18-річний хлопець пірнув в озеро й відразу перестав відчувати руки й ноги. На щастя, його швидко доставили до нашого відділення. Обстеження виявило, що в потерпілого — перелом шостого шийного хребця, забій спинного мозку важкого ступеня. Ми провели медикаментозну терапію, аби зняти набряк спинного мозку. А під час оперативного втручання повністю видалили тіло зламаного хребця, змоделювали титанову систему (тіло хребця та пластини), яку закріпили гвинтами до неушкоджених п’ятого й сьомого хребців. Вже на другий день пацієнт відчув кінцівки, почала відновлюватись їх рухливість. А через три тижні юнак став ходити. Навіть я був здивований таким швидким результатом.
