Близько десяти років тому в пані Валентини з Хмельниччини з’явилося відчуття грудки в горлі, стала турбувати печія й з’явилися труднощі з ковтанням. Після обстеження пацієнтці поставили діагноз — ахалазія стравоходу. Але вона вирішила, що то все через нерви й минеться само. Та стан жінки погіршувався. За місяць 66-річна Валентина схудла на вісім кілограмів.
— Ахалазія стравоходу розвивається внаслідок дегенерації нервового (ауербахівського) сплетіння у слизовому шарі цього органа. Це призводить до порушення його інервації (зв’язок з центральною нервовою системою). Відбувається розлад моторики стравоходу, що призводить до втрати перистальтики (скорочення стінок) і неспроможності нижнього сфінктера повністю розслаблятись у відповідь на ковтання їжі. Іншими словами, клапан, через який їжа має надходити зі стравоходу до шлунка, спазмується і не відкривається, відтак накопичується в стравоході, що призводить до розтягування органа, — пояснює Андрій Стасишин, завідувач кафедри загальної хірургії ДНП “ЛМНУ імені Данила Галицького”, лікар-хірург Центру хірургії та онкохірургії Лікарні Святого Пантелеймона. — Наразі достеменно не відомо, чому виникає ця хвороба. Причиною може бути спадковий фактор, інфекційні чи вірусні чинники, аутоімунні процеси.
Ахалазія розвивається поступово. На першій стадії відбуваються транзиторні порушення прохідності шлунково-стравохідного з’єднання. На другій — стравохід розширюється до 4 сантиметрів (при нормі 3 сантиметри), набирає веретеноподібної форми. На третій стадії стаються рубцеві зміни, діаметр стравоходу збільшується до восьми сантиметрів. А от четверта — найнебезпечніша, адже рубцеве звуження нижнього стравохідного сфінктера призводить до повної непрохідності, стравохід розширюється в діаметрі на більш як вісім сантиметрів, тож у будь-який момент може статися його розрив.
Окрім того, у 7 відсотків хворих внаслідок недуги розвивається рак. Серед ускладнень — розвиток гнійного перикардиту, дивертикулів (випинання стравоходу), утворення нориць (ходів) між стравоходом і бронхами. Загалом же йдеться про загрозу для життя.
— А які симптоми з’являються під час розвитку цього захворювання?
— Спершу в пацієнтів розвивається порушення прохідності густої їжі, тоді як рідка проходить крізь стравохід. Згодом і це стає неможливим. При тім у 30 — 40% хворих виникають печія й біль за грудниною. У двох третин пацієнтів з ахалазією розвивається зригування або так зване стравохідне блювання неперетравленою їжею. Хворі часто прокидаються вночі чи вранці від задишки чи кашлю, оскільки їжа застоюється в стравоході, а тоді затікає в трахею та легені. Через це в багатьох виникає обструктивне захворювання легень чи пневмонія. До слова, нерідко доводиться чути від пацієнтів, що вони змушені спати напівсидячи.
Переважно ахалазія стравоходу розвивається у віці від 30 до 60 років, 5% хворих становлять діти. Зауважу, що це доволі рідкісна хвороба, зокрема в Україні її діагностують у двох-чотирьох випадках на сто тисяч населення.
— То яку допомогу надали 66-річній пацієнтці?
— Вона надійшла до нас на третій стадії хвороби, як, на жаль, і більшість пацієнтів, які не зважають на попередні тривожні симптоми. Якщо на початкових стадіях лікування є консервативним, то в інших випадках потрібне складне хірургічне втручання.
Ми провели операцію за допомогою роботизованої системи Da Vinci — розтяли 6 сантиметрів стравоходу (мова про шари аж до слизової оболонки, а це мікроскопічні рухи) й 2 сантиметри шлунка, звільнили стравохід від звуження. А тоді сформували з дна шлунка клапан, щоб унеможливити закидання їжі у стравохід. Уже на другий день пацієнтка могла їсти, а через тиждень повернеться до повноцінного життя.
