11-річна Ярослава Гаврищук навчається у сьомому класі Тернопільського класичного ліцею. Улюбленими предметами дівчинки є англійська мова, історія, інформатика та фізкультура. Також вона відвідує музичну школу, займається вокалом, грає на гітарі. А ще — очолює секцію волонтерства в учнівському самоврядуванні.
Ярослава познайомилася з вчителькою хореографії Анною Чорною у 2022-му, коли навчалася в четвертому класі. Урок хореографії був факультативним. Проте діти чекали його нетерпляче. “Пані Анна була весела, добра, допомагала, якщо в когось щось не з першого разу виходило”,— згадує школярка. А мати дівчинки, Ірина Гаврищук, додає, що її донька захоплено розповідала, як вони вчаться сучасних спортивних танців, мріяла, як будуть незабаром виступати на різних турнірах. Але розпочалася велика війна...
Викладачка хореографії добровільно пішла у військо, стала бойовою медикинею 42-ї окремої механізованої бригади. Тепер Анна Чорна рятує життя воїнів на передовій, мала поранення, але повернулася у стрій.
Улітку цього року Ярослава побачила, як її знайомі з двору продають самотужки зроблені сувенірчики, щоб зібрати кошти для знайомого воїна. Тоді й вирішила спекти кекси за родинним рецептом — із начинкою з лохини та шоколадні з вишнями. За один смаколик правила 25 гривень. Також юна волонтерка організовувала онлайн-продаж власноруч сплетених браслетів з бісеру і надрукованих на принтері брелоків. “Я захоплююся 3D-моделюванням, а в тернопільському фаховому коледжі, де працює моя мама, є відповідний принтер, — пояснює дівчинка. — До речі, у Малій академії наук я захистила проєкт “Патріотичний брелок” і записала відеоролик-інструкцію про те, як їх друкувати. На кожному брелоку є написи на кшталт “Я люблю Україну”, “Я люблю ЗСУ”. Роблю їх прямокутними або у формі сердечок”.
За сувеніри й смаколики Ярослава вторгувала понад 20 тисяч гривень і вирішила спрямувати їх на допомогу армії. “Я підтримую зв’язок з Анною, по змозі зустрічаємося, — розповідає класна керівничка школярки Ольга Береза. — У ліцеї не раз збирали кошти, щоб купити потрібні для її роботи на фронті речі. Тому й порадила Ярославі придбати для бригади нашої вчительки-медикині термінал Starlink. Бо без нього на передовій — ніяк. Це зв’язок, який рятує життя, як то кажуть, очі, вуха й голос наших воїнів”.
Ярослава Гаврищук разом із мамою дослухалися до поради й купили для потреб 42-ї бригади термінал Starlink. А гроші, які залишилися (7500 гривень), витратили на спеціальну підписку, яка потрібна для під’єднання системи. Зустріч юної волонтерки з військовою, яка приїхала у відпустку до рідного міста, відбулася у ліцеї. Крім термінала, Ярослава передала їй свої фірмові кекси і від імені всіх ліцеїстів, батьків і педагогів подякувала за захист країни.
