Ініціатором унікального забігу став 55-річний Валерій Шажко. Він народився й виріс на Волині, був приватним підприємцем у сфері консалтингу та експертом з виборчого права, а ще — захоплювався бігом, не раз брав участь в естафетах.
“У 2021 році я був одним з п’яти учасників марафону “Схід і Захід разом”. Тоді ми пробігли зі Львова до Сєвєродонецька 1400 кілометрів. Дистанцію долали почергово в денний час, а вночі — відпочивали, — розповідає Валерій. — Фінішували в День Незалежності на Донбасі, звідки родом мій дідусь”.
У перший день повномасштабного вторгнення Валерій Шажко став на захист країни, обіймав посаду головного сержанта роти 125-ї окремої бригади Сухопутних військ ЗСУ. У січні 2023 року воїн заводив свою роту під Бахмут. Там зазнав поранення, після лікування й реабілітації отримав інвалідність, але не покинув службу. Став інструктором, а згодом — рекрутером. Уже понад рік у складі 125-ї бригади країну захищає його син.
“Своїм ультрамарафоном ми хотіли привернути увагу суспільства до нашого війська, мотивувати українців допомагати тим, хто на передовій! Адже потреби армії — величезні, насамперед у FPV-дронах, розвідувальних БпЛА, які виявляють, фіксують і знищують противника”, — пояснює співрозмовник.
Ідеєю щодо проведення ультрамарафону Валерій поділився з давнім другом Володимиром Ханасом — майстром спорту з легкої атлетики, чемпіоном України з 12- й 24-годинного бігу. Той одразу відгукнувся на пропозицію. “Спершу ми думали долати дистанцію вдвох, — каже пан Ханас. — Але згодом вирішили долучити інших охочих — Володимира Молінського, Миколу Лугового, Володимира Литвина. Склалась потужна команда. А супроводжували нас троє волонтерів (діючі військові й ветеран 125-ї бригади)”.
Ентузіасти бігли зі столичного Майдану Незалежності до Львова поетапно — в середньому по 10 кілометрів кожен, після чого естафету приймав наступний учасник. Інші у той час мали змогу відпочити в машинах супроводу.
Марафонцям сприяла доволі комфортна, неспекотна й суха погода. У різних містах люди зустрічали їх і підбадьорювали. Хоча не обійшлося і без пригод. “Коли вночі долав дистанцію, мене засліпило світло зустрічної машини. Невдало ступив, підвернув ногу, не втримав рівноваги й упав”, — каже пан Шажко. А інший бігун знепритомнів під час відпочинку. Йому надали допомогу й зняли з дистанції. Але після відновлення він повернувся до марафону. “Це величезне навантаження для організму. Адже в середньому ми долали один кілометр за чотири хвилини й 42 секунди. Приміром, за 12 етапів я пробіг 122 кілометри, — зауважує Володимир Ханас. — На останньому етапі марафону ми бігли відразу вп’ятьох. Вже майже добігали до Львова, аж тут прийшло попередження, що біля Ратуші, яка була фінішною точкою нашої естафети, проходить прощання з полеглим воїном. Тож ми збавили темп”.
Загалом відстань від Києва до міста Лева бігуни подолали за 41 годину 57 хвилин, встановивши національний рекорд.
А 40,5 тисячі гривень, які задонатили небайдужі, будуть витрачені на закупівлю дронів для 125-ї бригади. Марафонці продовжують збір.
